СЕЛИЩЕ МІСЬКОГО ТИПУ ГНІЗДИЧІВ

СТАТТЯ ПРО СЕЛИЩЕ МІСЬКОГО ТИПУ ГНІЗДИЧІВ.

Селище міського типу Гніздичів Львівської обл. Жидачівського району розкинулося на правому березі гірської, а часом і бурхливої річки Стрий, що навесні і влітку потопає у зелені крислатих верб і верболозів. А як милують око тунелі крислатих каштанів і розлогих лип селища.
Назва селища очевидно утворена від прізвиська людини, яка мала велику сім’ю. Походження назви ґрунтується на тому, що один з руських князів Всеволод (1154-1212) заслужив собі в сучасників прізвисько Велике Гніздо, саме тому, що мав багато дітей. Подекуди в документах  ХYII ст. Гніздичів згадується як містечко. Одна з ранніх письмових згадок про село відноситься до 1462 р.
В латинській транскрипції його назва була записана Гніздичовче.
Ще одна легенда засвідчує, що у селі жив пан Гніздич. Коли в нього народилася дочка, ім’я їй дав Гніздичислава.
Гніздо, Гніздичовче, Гніздич, Гніздичів ось такі назви були села.
Гніздичів розташований на відстані 70 км на південь від Львова. Селище розкинулося на межі горбистої Подільської височини і плоскої улоговини Предкарпаття, за 8 км від впадання в Дністер його найбільшої притоки річки Стрий. Воно розташоване на південний захід від Жидачева від 4 до 5 км по правій стороні річки Стрий. Координати селища 49 град 20хв  пн. ш  і 24 град 16 хв. сд. д.
Гніздичів  межує  з   такими  населеними   пунктами : м. Жидачів, с. Руда, с. Лівчиці,
с. Заболотівці, с. Покрівці, і через річку Стрий межує з Волицею-Гніздичівською.
Територію селища  перетинають потужні лінії електропередач, нафтопроводи, залізничні та автомобільні шляхи, що сприяють економічним зв’язкам з районом, областю. Автобусний зв’язок має з м. Стрий, м. Львів.
Чисельність населення становить 4930 чол. Однонаціональність, переважають українці, є 1200 сімейних помешкань.
Про давні часи Гніздичева збереглося мало згадок.
Відомо, що в 1648 р. село належало шляхетній Христині Воянковській і було знищено ордою. Десь незабаром після цього село перейшло у власність київського воєводи Євстафія Виговського, батька відомого генерального писаря, а пізніше виконуючого обов’язки гетьмана України Івана Виговського.
В 1666 р. в Гніздичеві постоєм стояли шість загонів польського війська, які вчинили великої шкоди селу.
В 1673р. село надалі перебувало в руках Виговського.
У 1832 р. Гніздичів належав графу Яну Вовковському і проживало в ньому 730 чол.
У 1863 р. Громада збудувала дерев’яну церкву, через 4 роки почав проводити богослужіння священик Антін Калічинський.
У 1880 р. 60% сільських площ перебували в руках графині Софії Стаженської, а 40%- належали народові.
Населення тоді становило 1198 осіб.
19 серпня 1882 р. над Галичиною пройшла велика злива і вийшли з берегів води Дністра, Стрия. Були залиті околиці Гніздичева.
У 1885р. громада збудувала новий громадський будинок. Громаду очолив війт Василь Салдан.
У 1898 р. розпочате будівництво залізниці з Ходорова до Стрия, яка проходила через Гніздичів.
У 1903 р. було 1225 греко-католиків. Перед першою світовою війною, населення досягнуло 1895 чол. Працювала двокласна україномовна школа, в якій чотири вчителі навчали 348 учнів. У 1922 р. заснована читальна “Просвіта”.
Влітку 1929 р. сільробівці вели в селі страйкову агітацію. Але розвиток подій на Східній Україні антиукраїнський сталінський терор вибив політичні карти з рук КПЗУ.
У 1934р. в селі було 350 хат, працювала п’ятикласна школа (297учн.).
1934- діяло молодіжне товариство “КАУМ”
1938- осередок “Союзу Українок”
           гурток “Сільський господар”.
Влітку 1936 р. – організований дитячий садок.
В селі було 5 крамничок.
У 1939 р.- створювалися перші органи радянської влади, комітети  які здійснювали роботу по конфіскації землі та майна.
З весни 1940 р. почалася примусова колективізація, землю забирали для створення колгоспів, проведено конфіскацію поміщицьких і церковних земель.
1 липня 1941 р. німецькі війська окупували Гніздичів і встановили свій окупаційний режим.
Населення терпіло голод, побої, приниження і здирства до літа 1944 р.
16 серпня 1944 р. знов увійшов в історію села. Другий раз окупувала Гніздичів Радянська Армія.
У 1948 р. було вирішено відновити роботу в колгоспах.
1963 р. – збудовано нову селищну раду .
1965р. – будівництво нової контори, перейшли у 1975р.
1967р.– було збудовано 7 великих стайнів і свинарників, матеріальні склади  (господарство очолив Магаль Микола Іванович).
1976 р.- збудований будинок побуту
1980р. – добудовано другий поверх до школи.
1986р.- розпочато будівництво дитячого садка і поліклініки. Голова колгоспу Решетюк О., голова селищної ради Лесюк М.
Початок національного відродження у селі Гніздичеві почалося з 1989 р.
У вересні цього року створено “Товариство української мови”.
1990р. 11 лютого освячена могила Січовим стрільцям.
У квітні 1990р. створено осередок Народного руху України.
8. За тектонічною будовою наша місцевість входить до Передкарпатського прогину, який дуже тісно пов’язаний з Карпатами. Передкарпаття  являє собою молоду складчасту країну, яка виникла разом з Карпатами в кінці неогенового періоду. Геологічна будова характеризується наявністю відкладів крейдового, неогенового, четвертинного періодів.Вони складені з гіпсу, пісків, глин і вапняків. Сучасні алювіальні відклади поширені в долинах річки Стрий у мепсі сучасних заплавних терас.
Селище Гніздичів розташоване на Передкарпатській рівнині, а саме в Стрийсько-Жидачівській низовині. Переважаючі висоти 200-250 м, а абсолютна висота Гніздичева над рівнем моря становить 261 м.
Місцевість має рівнинний характер, місцями заболочена. Висоти її  утворені наносами річки Стрий.
Основними формами місцевості є горби, рівнини і яри.
Через територію селища протікає річка Стрий, найбільша притока річки Дністер.
Долина річка встелена алювіальними відкладами. Висота берегів 1-2 метри, швидкість течії 1,5-5 м за сек., режим річки залежить від атмосферних опадів.
Назва р. Стрий має корінь СТР, що походить від назви Струя, стрімкий. Ці два слова, очевидно, і дали назву річки.
Клімат - помірно-континентальний. На клімат селища значний вплив мають: географічна широта місцевості, від якої залежить сонячна радіація, положення місцевості по відношенню до морів, зокрема до Атлантичного океану. Вітри з Атлантичного океану приносять тепле, вологе повітря, яке дає велику кількість опадів. Річна кількість опадів становить 660 мм. Для Гніздичева характерна, відносно, м’яка зима, тривала волога весна, нежарке літо і тепла суха осінь.

Є такі типи ґрунтів:
1)                   дерново-підзолисті, поверхнево-оглеєнні;
2)                   світло-сірі й сірі-опідзолені;
3)                   чорноземи опідзолені.
Селище багате такими корисними копалинами: сірка, яка приурочена до тектонічного розлому між платформою і областю горотворення; глина, яка використовується для виробництва цегли; гравій, залягає в заплаві річки Стрий; торф, поширений в низовині, який є цінною хімічною сировиною і паливом.
Милують око, і зміцнюють здоров’я, лікарські рослини с.Гніздичів: волошка глуха, грицики, ромашка, фіалка, деревій, кропива, звіробій, конюшина лучна, кульбаба, материнка, мати-й- мачуха, м’ята, первоцвіт, спориш, хвощ, череда.
Рослини, які є під охороною:
конвалія, дев’ясил, центаврія, купина, дзвоники карпатські, півонія вузьколиста, сон  великий, нарцис вузьколистий.                                                                                                                                                                                  

Релігійні заклади.
Найбільшою духовною скарбницею та радістю мешканців нашого рідного селища Гніздичева є церква святих безсрібників Косми і Дем’яна, історія якої сягає середини дев’ятнадцятого століття. Ще в 1853 році збудована у нашому селі церква, яка проіснувала до 1944 р. та у час війни була знищена вогнем. Довгий час прихожани проводили богослужіння в інших пристосованих приміщеннях, де згодом до плебанії було добудовано муровану церкву, в якій відправлялися богослужіння до 14 липня 2002 р.

        Прихожанами, на сході селища, було вирішено своїми силами і коштами будувати новий храм. Будівництво розпочалося восени 1989 р. і тривало дванадцять років. Збудовано і нову дзвіницю, яка своїм дзвоном скликає людей на відправу.
    І відтак 14 липня 2002 р. відбулося освячення храму і відслужена перша архієрецська Служба Божа, яку очолив владика Юліан Гбур (Стрийська Єпархія) і йому співслужило 40 священиків. Мелодійно і ніжно заспівали хористи. На даний  час є два хори:
дорослий- диригент Олег Сушко;
дитячий – диригент  Михайло Кузишин.
     Настоятель церкви о. Василь Масендич, адміністратор – о. Микола Масендич.
     Саме нашому настоятелю Українська  Греко-католицька Церква, Києво-Галицька Митрополія, Верховний Архиєпископ Владика Любомир протоколом NP 2003/488 , оцінюючи його ревність для Божої Слави і для добра УГКЦ , за його тривале самовіддання, душпастерство, взірцеву організацію релігійно-просвітницьку діяльність, і з нагоди 55-річчя, іменовано його Митрофорним протопресвітером, даючи йому право носити мітру, нагрудний хрест і набедреник.    

Ще однією духовною скарбницею селища Гніздичева  є Кохавино- святиня Галицька.
У 1646 р. прославилася Кохавина  в колишньому Стрийському повіті Жидачівського району Львівської області чудесним образом пресвятої Діви Марії. Тоді дідичка Анна Воянковська їхала каретою з містечка Руда до  Жидачева .
Дорога між цими населеними пунктами простяглася крізь кохавинський дубовий гай. Несподівано карета зупинилася. Коли Анна виглянула із неї , аби запитати у кучера, що сталося її здивуванню не було меж: коні стояли на колінах, а на старому крислатому дубі виднівся образ Матері Божої, з Дитятком Ісус на лівій руці. Внизу на образі був напис : “ О Мати Божа вибрана, Ти наша прима дорога”.
Три рази з почестями переносили цей образ, і всі три рази він чудесним способом повертався на колишнє місце.
Поруч  з’явлення місцеві жителі на кошти Євстафія Виговського збудували дерев’яну капличку. У 1680р. чудесний образ перенесли у капличку .
26 травня 1755 р. ікону Богородиці з Кохавино було проголошено чудотворною.
У 1903 до Кохавино вперше було запрошено Отців Редемтористів, які проводили місії. В часи лихоліть ікону вивезли до Польщі де вона знаходиться і по сьогодні.
Церква Покрови Пресвятої Богородиці, каплиця і копія (яку 30 травня 2000р. привезли з Польщі) коронованої Ікони Матері Божої Кохавинської належать монахам Чину Найсвятішого Ізбавителя Української Греко-Католицької Церкви.
У 1995 р. в селі Гніздичеві – відкрито статую Матері Божої . Ініціатором цієї доброї справи була Ольга- Марія Пущак.
Чудесна божа сила притягає сюди людей . І ми дякуємо з цілого серця Матері божій за те, що годинами чекає на нас.

Візитація Владики

 25 жовтня 2013 р. Б., в  храмі свв.безсрібників Косми і Дам'яна, що у Гніздичеві, відбулась незвичайна подія. З канонічною візитацією до нас завітав Преосвященний  Владика  Тарас Сеньків Апостольський Адміністратор Стрийської єпархії УГКЦ,  Згідно з Кодексом Канонів Східних Церков (кан. 205) «єпархіальний єпископ зобов’язаний щорічно візитувати канонічно єпархію повністю або частково, однак так, щоб принаймні раз на п’ять років канонічно візитувати її повністю…». Напередодні візиту єпископа вищезгадану громаду відвідала Візитаційна комісія, яка провела перевірку документації парафії та зайнялась організацією візитації парафіяльних структур Владикою.

Церковний дзвін сповістив про приїзд Високоповажного гостя, якого хлібом-сіллю, квітами зустріли парафіяни. Від щирого серця та з усією теплотою дитячих душ виголосили слова привітання учні 8 класів Гніздичівської  ЗОШ І-ІІІ ст. З великою радістю і пошаною вітали Преосвященного   Владику , як духовного батька, який перебував між нами в цей час
приписаний Канонічним Правом, щоб заохотити і скріпити нас у вірі та продовжити правдиву Живу Парафію, допомогти нам, щоб якнайкраще і найревніше старалися для нашого особистого й духовного здоров'я та й парафіяльного духовного життя. 

Під час  Літургії єпископ звернувся до  присутньої святкової громади з великою духовною наукою, у якій наголосив на важливості віри кожної людини та її особистої відповідальності за розвиток і творення Церкви: «Мусимо поглиблювати свою віру, мусимо жити з Божого Слова - Святого Письма, книги, з якого маємо черпати Божу мудрість, - сказав архієрей. - Ми, християни, мусимо себе усвідомлювати відповідальними перед Богом, переосмислити нашу роль у житті Церкви».

 Владика обіцяв молитись за всіх парафіян нашого  селища  і просив  молитись за нього, щоб Бог дав йому сили ревно сповняти покладені на нього обов'язки.  Не  забули  про  прохання  в  молитві  за  довершення будівництва  нової  школи   "Якщо  влада  не  може, то нехай Бог допоможе". Звернувся єпископ і до дітей, молоді з повчанням стати справжніми християнами, не впускаючи до свого серця різні спокуси, грішні думки, щоб юна душа не отримала рану, ставши новою жертвою для сатани. А ще для парафіян, як і для всього українського народу, Правлячий Архієрей просив Господа, щоб у кожну домівку зазирнула Його Божа благодать, щоб Отець Небесний допоміг нам не зійти з праведного шляху і зберегти Греко-Католицьку Церкву

На завершення Предстоятель УГКЦ уділив своє благословення всім присутнім та вручив пам’ятні іконки. 

Бути чи не бути новій школі в Гніздичеві..?

 Населення – 5 тис. чол.. В пристосованих приміщеннях старої школи  що  у смт. Гніздичеві  (одне з яких збудоване у 1854 р.). У дві зміни навчається 500 учнів. Проект мережі до 2015 р. забезпечує наповнюваність навчального закладу в межах 700 учнів. 

І у зв’язку з неможливістю охопити всіх учнів селища навчанням у Гніздичівській середній школі, не вистачає класних кімнат, частині школярів, порядка 130-150, приходиться добиратись у сусіднє село Руда, в таку саму пристосовану школу, частина якої знаходиться в аварійному стані (бувша садиба гетьмана І. Виговського, збудована у 1657 р.).

Питання будівництва школи було порушене у 1986 р. за дольовою участю різних міністерств колишнього СРСР. З розвалом СРСР будівництво школи завершилось.

Минуло більше 20 років від початку будівництва нової школи, а робіт по її завершенню до цих пір немає. Новозбудовані шкільні приміщення  з плином часу перетворюються у руїни. Прихід на посаду кожного нового голови районної держадміністрації (а їх змінилось уже семеро) починався з обіцянок завершення будівництва школи і на цьому закінчувався з мотивацією «Немає коштів, завершуйте будівництво власними силами громади».

 Ми неодноразово звертались до вищого керівництва держави, міністерства економіки та питань європейської інтеграції, фінансів, у Львівську обласну державну адміністрацію, але політична кон’юктура не дозволяла виділити асигнування на завершення робіт з будівництва школи.

Кожного дня, проходячи повз недобудовану школу, з мовчанням, сумним поглядом і зітханням дивляться на неї школярі і втрачають віру і надію, що ця будова перетвориться з часом у красиву школу, що могли б вони навчатися у просторих класах, комп’ютерних кабінетах, займатись спортом у великому спортзалі. 

 Віримо і сподіваємось ............